маркетплейс телеграм Волхов МДМА кристаллы

Ах ты, товарищи, драшка гопырей! Слушайте, как я закинул залупу и поехал на дачу отмазываться с Мики Маусом! Вот расскажу вам, как все было, так держите изпод виражей!

Шел уже летний сезон, а я всё никак не смог добраться до дачи, чтобы по-отстаньманить. Борода уже до колен опустилась, и весь шмотки весь в говне. Уже так давно не отдыхал, что пальцы на руках начали отсчитывать дни до встречи с настоящей жизненной раздольной.

И вот однажды, по своим закладочным делам бродя, я встретил моего хайпового кума Марио. Он знает, где лопают хорошие шняги, и у него всегда запас МДМА и апер амфетамина. Такой вот он наркобабай, ха, и знатный хиппуй! Я ему говорю: "Марио, братуха, ты не подпашишь ли мне метку? Ну, срочно в дорогу надо!" А он мне в ответ: "Да, чувак, только это не шутки, прямо в пятку ударю!"

И в итоге Марио вытащил из своей сумки маленькую пластиковую коробочку, в которой лежало нечто маджонистое. Контрольно-счетной палочкой открываю коробочку и вижу там красивые, сверкающие кристаллические камни. Это же, братва, метамфетамин! Вминаю я весь этот наркорай, как в сказке, Успенский глотанул!

Через час после этой прыгучки я уже мощно хипповал по улицам города. Люди смотрели на меня, как на калеку, а мне было пофиг, я же заряжен на мет. Менты тоже пытались меня шеймить, но я в ответ им: "Бай-бай!" и усиленно трепался дальше.

Вечером я позвонил своей координарной дружбане Минни, которая всегда готова сходить на повеселушки. Она сказала, что у нее в сарае стоит маленький домик, где можно спрятаться от всех и провести не забываемый вечерок. Я, конечно же, сразу прыгнул в такси и поехал к Минни.

Когда я подошел к дому, то увидел на пороге Микки Мауса, который уже сильно болтанился и ржал как конь на галяве. Оказывается, Минни его привезла с собой, чтобы как следует отгулять. Микки был на небе, а я был в небе, и мы решили объединиться в нашем сумасшедшем тусе.

Наркоман Успенский:	Привет, Микки! Как дела, брат? Вижу, ты уже сейчас летишь на кругах.
Микки Маус:	Эй, приятель! Да, я просто на седьмом небе! Кайфую от этой маджонистой хрени, а ты как?
Наркоман Успенский:	Ага, я с тобой на одной волне! Первый раз вижу, чтобы ты так хипповал, Микки!
Микки Маус:	Да, братан, такое случается раз в сто лет! Хочешь, я тебе покажу, как я на каруселе вместе с Плуто гоняюсь? Очень круто, ман!

Мы устроили по-настоящему безумный карнавал в доме Минни. На столе лежали закладки, апер, амфетамин и все, что нужно было для нашего отпуска. Микки и я парили насмерть, а звуковая дорожка играла в фоне.

Наркоман Успенский: Микки, брат, давай устроим гонки на холодильнике! Я готов полностью выжать из этой наркоты все, что можно!

Микки Маус: Определенно, Успенский! Ты говоришь как настоящий гламурный гопницкий дрищ! Давай отпусти наши фантазии!

В итоге, я так расслабился, что просто видел всю свою жизнь в розовом цвете. Каждое движение, каждая мысль, каждая эмоция была настолько насыщенной и яркой, что я просто не мог оторваться от этого состояния. Мы с Микки гонялись по комнатам, плясали под музыку, а когда ночь пришла, мы выбрались на улицу и стали наблюдать за звездами, как пара упитанных глупцов.

А наутро мы проснулись и поняли, что теперь нам будет стыдно и смешно вспоминать эту ночь. Но это был наш собственный выбор, и никто не может знать, где нас занесет наша безумная жажда новых впечатлений и приключений. И пока мы можем себе позволить такой безумный кипиш, пусть радуются наши души и дрожат от этой наркотической волны!

Ярокий вечір, як заскочив на закладки по Большій Васильківській. Місце було запрошливе, анаша лежала на поверхні, мов тоненький снігокатанка, що гріла мої душу та мозок. Її радості неможливо зіміряти, лише довіршувати. Цілий день чекав на цю хвилю, на цей кайф, коли мій організм знову схоплюватиме бурхливий танець з прекрасною МДМА. Усе почалося, коли я дізнався про нову партію, яка з'явилася у нашому місті. Звістка про цю чудову речовину розлетілася швидше, ніж шмыгання твого дідька по вулиці. І ось, я вже добрався до останнього моменту: мій телефон дзвонить, іниціатором виклику є мій довірений шиз із прізвищем «Тріпер». Цей тупий сукин син вміє затрахати не на жарт! — Ей, бруднюча, встиг биш сюди, забирай свою прописку та теревенько в машинку! — кричу я, бачачи, як він підкрадається до мене. У себе в кишені, він носить бабине серце, але молодець — робить свою справу! Мій вірний піде на все, аби я почувався на правильній хвилі. Він підходить з похмурим виглядом, з перших слів видно, що його хтось може виллє. — Чувак, я за тобою стежив, і підкоривши весь місцевий кафе «Табуретка», я рванувся сюди. У мене для тебе є крута покупка, на яку ти ніколи не відмовишся. Мої очі закатилися, я знаю, що це буде знову чудове пригода. В моїй голові вже формується план, як ми з Тріпером влаштуємо охоту за пасхальними яйцями на кладовищі. Я знаю, це звучить макабрічно, але що справиш — життя наркомана не таке просте. Слідуючого дня ми встигаємо всі підготуватися до охоти. Всі радісні, як діти з магазину з цукерками. Дехто готується на більш серйозному рівні, підтягуються і все таке. Ми виправдовуємось перед родиною, що на навчанні, але насправді знаходимося в іншому світі, і нам там кайфово! Згідно плану, о 12 годині по обіді ми збираємося на кладовищі, де знаходиться наше таємне сховище. З кишень я достаю біле — героїн, щоб надати собі та членам команди більше енергії та витримки на охоту. Справжні наркомани знають, що героїн підносить тебе додому, а МДМА робить тебе власністю вечірки. Всі взяли чпокнутись, і тільки я ще позволяю собі одну пыряться, адже ніщо не заборонено. Кладовище, на яке ми попадаємо, виглядає вражаюче. Старі та гіллясті дерева, під якими зненацька може виповзти зла душа. Це як незнайомці в твоїх звичних розмовах — ти навіть не помічаєш, як вона вже на тебе наступила. Ще одна пыряться, і вже маю перед собою пейзаж, який зазвучує красивими пастельними кольорами, коли скінчиться особлива священна мить, що відбувається на наших очах. Охоту ми виконуємо, як справжні професіонали. Нам вдається знайти кілька пасхальних яєць, які ніхто не знайшов за десятиліття. Ми радіємо, як діти, отримуючи свої перші подарунки на свято. Усе було добре, але, якщо чесно, я починаю підозрювати одного з наших членів команди. Ймовірно, хтось з них на измене. Мої думки мотаються, мов чумацький багажник, але я не готовий відчепити. Я підстриг свої довгі волосся, адже готую нову дозу МДМА, і кожен моє космічний стрижка дає мені енергію та силу. Усі крадуться, як бандити, але я відчуваю, що це не останній поворот. Я підкрадаюся до потенційного ватажка нашої опозиції, і вимовляю ті слова, що зневірять або сповнять його довірою. — Слухай, мій друг, я знаю, що ти на стороні світла, але я все-таки прошу вірити мені. Ми тримаємо всю нашу команду під контролем, як справжній дідусь в пансіонаті, та не дамо комусь зіпсувати нашу пригоду. Довіряй, але перевіряй. Той погляд, що він на мене викинув, пройде в історію. Я бачу, що він згоден, але його шрами він не забуде. Однак це кешуй-ся!, ми все одно шмигаємо вперед. Нічогісінько не зупинить нас! На другому плані знаходиться наша більшість — ми, що віримо, що наша операція вдасться, йдемо вперед і залишаємо позаду все підозри та страхи. Героїн б'є, але МДМА робить моє тіло вічно молодим. Поєднання цих двох речовин фіксує мене на сторінці історії, де я — репера наркомана, що звивається в психоделічних танцях під свою музику. Так, кайфувати від охоти за пасхальними яйцями на кладовищі може тільки здоровий наркоман. Відчуваєш, як кригає страх в твоєму серці, але він не знаходить виходу, бо тіло вже закручується в пастку насолоди. Все важить, але твій дух вільний. Роздумуючи про вчинене, я зізнаюся, що наші кроки були дорогими. Але формальності, чи не так? Життя наркомана — це прожити на повну катушку, поки світ не повернеться з довгого сну. Cвіт, дивись на нас! Ми наркомани репери, що пожираємо ночі та якнайгучніше скандуємо наші тексті — і це наша вічна доля. Її не змінити, не варто нам і шукати виправдання. Ми випливаємо на світло, втікаємо від проблем нашого суспільства, але виростаємо дітьми нашої революції. Бо ми — воплоти змін та відмова від банального світу, де кожна мить каже тобі, що ти не можеш усе змінити. Але ми можемо і ми самі знаємо це. Ми — репери наркомани, не зобов'язані нікому пояснювати наш світ. Ми пишемо свою музику, танцюємо на своїх закладках та шмыгаємо на своїх хвилях. І це дуже прекрасно! А тепер, залунати з кайфу, і прощатися з тобою. Життя занадто коротке, щоб пропускати моменти, коли можна забути про все і відірватися на повну програму. Кажу це, не затримуючись — і втікаю у своє місце, де наша гордість репера наркомана переливається через краєвиди нашого хижого світу. Всього тобі найкращого у твоєму польоті. Ми розуміємо одне одного, і це надає моїм словам сили та шкідливість. Смійся з нього, але не пішов усякий вагабунд, якого не варто взяти на серйозно. Ми всі дзвінко сміємось, але ніхто не розуміє, що наш сміх — це наша зброя, що звучить найгучніше в цій всій музиці. Це ми, репери наркомани, не передаються перевіркам. Ми знаємо всі секрети, кожна наша закладка розповідає т